H

Національний спосіб життя — історично прийняті окремим народом країни або всього її суспільства найбільш поширені й стійкі форми і особливості соціальної та індивідуальної поведінки, морального укладу й оцінок, довільне порушення яких призводить до втрати са­мостійності країни, негативних соціаль­них наслідків. Збереження Н.с.ж. одне із основних завдань забезпечення націо­нальної безпеки.
Національний характер — соціально-психологічні характеристики нації, основні соціальні цінності, тра­диції, симпатії й установки, що мають враховуватися при визначенні основних напрямів політики національної безпеки.
Національні інтереси, що розходяться — такі національні інтереси, які спрямовані на досягнення різних цілей, але не загрожують інтересам іншої сторони і не є взаємовиключаючими (див.: конфронтаційні національні інтереси)
Національного пріоритету метод — дослідження корелятивних зв’язків між будь-якими процесами, котрі відбуваються у галузі національної безпеки, з національними інтересами.
Націосистемоцентризм — розгляд власної системи національної безпеки як найдосконалішої.
Нація — 1) глибока єдність, людська цілісність різноманітних з етнічного боку індивідів, що пов’язані спільним життям та історичною долею (Ю.І.Римаренко); 2) специфічний об’єкт який утворює особа, суспільство і держава (Н.Р.Нижник); 3) велика громада людей, здорова духом та гаряча серцем, що становить моральну свідомість (К.Ренан). Характеризується чинниками об’єктивного та суб’єктивного характеру. До чинників об’єктивного характеру належать: самостійна мова, антропологічна расовість, культура, територія, історичні традиції. Чинники суб’єктивного характеру: головний акцент тут робиться не на атрибутах нації, які є фактично даними, і у принципі становлять не опис нації як такої, а ототожнення нації з однаковістю її членів, а на засадах її утворення, існування та розвитку.
Небезпека — 1) процес дестабілізації управління загрозами та небезпеками за якого унеможливлюється створення сприятливих умов для прогресивного розвитку національних інтересів, джерел добробуту народу державними і недержавними інституціями, а також ефективне функціонування самої системи національної безпеки; 2) діяльність, спрямована на реалізацію загроз, що здатна спричинити дестабілізацію системостворюючих елементів, які самі по собі загрожують функціонуванню та розвитку об’єкту безпеки у момент їх спричинення або при звичайному своєму протіканні закінчуються або можуть закінчитися його колапсом і відповідної системи безпеки; 3) завдання шкоди важливим національним ін­тересам і національній безпеці в обмежених (локальних) масшта­бах; 4) це реальні явища, події і процеси, здатні нанести шкоду людині, соціальній групі, народу, суспільству, державі, планеті або навіть знищити їх, нанести шкоду їх благополуччю, зруйнувати матеріальні, духовні або природні цінності, викликати деградацію, закрити шляхи до розвитку; 5) попередні або безпосередні дії по завданню шкоди національним інтересам; 6) об’єктивно наявна, але не фатальна можливість нанесення шкоди, майнового (матеріального), фізичного чи морального (духовного) збитку особистості, суспільству, державі. Н. — одне з основних по­нять національної безпеки, що посідає найвище місце у щаблі безпекогенних чинників.
Небезпека національним інтересам — процес безпосереднього практич­ного завдання (фізичні дії) шкоди національним інтересам держави.
Невизначеність — ситуація, коли повністю або частково немає інформації про можливий стан систе­ми та зовнішнього оточення. У дослідженні операцій прийнято розрізня­ти три типи невизначеностей: „невизначеність природи” (тобто зовніш­нього оточення відносно системи, що розглядається); невизначеність цілей; невизначеність дій противника (у випадку конфліктних ситуацій).
Невід’ємність значень — стандартна умова для змінних задач математичного програмування.
Невтручання — один з основних принципів міжнародного права, що полягає в неприпусти­мості прямого чи непрямого втручання держав і міжнародних організацій У внутрішні справи інших держав.
Негативні зміни в навколишньому природному середовищі — це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.
Негентропія системи — ступінь організованості системи, пов’язана з інформацією. Чим вищим є ступінь організованості, тим вищою є негентропія системи і нижчою ентропія (див.: ентропія системи)
Недержавна система безпеки — 1) сукупність норм права і створених на їх основі недержавних ін­ститутів і механізмів взаємодії з метою отримання прибутку через забезпечення національної безпеки; 2) множина інтересів особи, суспільства і держави, загроз та небезпек, внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на стан національної безпеки умов їх генези, еволюції та балансу, громадські організації, посадові особи та окремі громадяни, об’єднані цілями і завданнями щодо захисту та про­сування національних інтересів, які взаємодіють один з одним і здійснюють відповідну дія­льність у межах законодавства України і у своїй єдності утворюють феномен національної безпеки (див.: система недержавного забезпечення національної безпеки).
Недержавне забезпечення національної безпеки — здійснення уповноваженими на те фізичними і юридичними особами в межах їх повноважень заходів безпеки, що застосовуються з метою захисту життя та здоров’я громадян, їх майна, а також створення і забезпечення належних умов для здіснення підприємницької діяльності.
Недоторканість і цілісність території Держави — основний принцип у сучасному міжна­родному праві, який означає, що держави зобов'язані утримуватися від усякого збройного й іншого зазіхання на терито­рію іншої держави, її насильницького поділу, захоплення і відторгнення.
Недоторканність і цілісність території держави — основний принцип у сучасному міжнародному праві, який означає, що держави зобов’язані утримуватися від будь-якого озброєного або іншого посягання на територію іншої країни, її насильницького розчленування, захоплення і відторгнення.
Нежорсткість доповнююча — у математичному програмуванні виконання умов доповнюючої нежорсткості визначає знаходження спільного оптималь­ного розв’язку спряжених прямої та подвійної задач. Ці умови викорис­товуються при аналізі чутливості оптимального розв’язку до зміни вихідних даних задачі. У задачах лінійного програмування умови допов­нюючої нежорсткості означають, що два плани пари подвійних задач тоді і лише тоді будуть оптимальними, коли всім відмінним від нуля компо­нентам плану кожної задачі відповідають обмеження, спряженої задачі, що виконуються як строгі рівності, а всім обмеженням кожної задачі, що виконуються як строгі нерівності, відповідають змінні спряженої задачі, які обов’язково дорівнюють нулю.
Нейтралітет — 1) невтручання в суперечку, конфлікт, протистояння або протиборство між двома сторонами; 2) політика й особливий правовий статус держави, що відмов­ляється від участі в збройних конфліктах (війнах) і у військово-політичних союзах. Н. може здійснюватися в мирний і воєн­ний час. Розрізняють: постійний Н. (оформлений у міжнародному порядку Швейцарією й Австрією); договірний; традиційний (дотримуваний протягом тривалого часу — Швеція); позитивний (отримав широке поширення в після­воєнні роки в зв'язку з утворенням неза­лежних держав, що розвиваються, і які проводять політику неприєднання до військових і політичних союзів); зброй­ний — з оголошенням готовності держави захищати свій Н. за допомогою військо­вої сили. У разі збройного нападу на ней­тральну державу остання відповідно до Статуту ООН має право на індивідуаль­ну чи колективну самооборону.
Нейтральна зона — географічний район, де за міжнародною згодою чи згідно з рішен­ням держави, якій цей район належить, за­бороняється розміщення військових об’єктів, підготовка до ведення воєнних дій.
Нелінійна система — така система, яка має різні стаціонарні стани, у тому числі нестійкі стаціонарні стани, які відповідають різним можливим формам і законам її поведінки (див.: стаціонарний стан системи, лінійна система).
Нелінійність — багатоваріантність шляхів еволюції, наявність вибору з альтернативних шляхів та певного темпу еволюції, а також незворотність еволюційних процесів.
Неоатлантизм – сучасна версія атлантизму, котра відкидає мондіалізм (навіть правого спрямування) як завчасне і нездійсненне в умовах нинішнього проекту. Вважається, що замість Єдиного Світу відбудеться зіткнення цивілізацій. Один із представників неоатлантизму є С.Хантингтон.
Нерівноважний стан — висока початкова впорядкованість.
Нерівноважні системи — такі системи, які характеризуються структурною стійкістю, віддаленістю від рівноважного стану. Н. с. постійно прагнуть до термодинамічної рівноваги, коли збільшується ентропія системи. Чим більше нерівноважність системи, тим більшою є чутливість і здатність системи приймати енергію або інформацію чи рідину.
Нестійка система — певний клас систем, поведінка яких є чутливою до малих збурень, хаотичних флуктуацій на мікрорівні, стан яких може різко змінюватися під їх впливом.
Новий порядок – проект масштабної геополітичної реорганізації.
Новий світовий порядок — 1) концепція поневолення людства, провідниками якої виступають найбагатші сім’ї світу, зміст якої полягає у нав’язуванні універсальних цінностей і благ, а також засобів їх отримання. У разі невиконання даної концепції держави опиняються у стані, коли під гаслом чи то боротьби з тероризмом, чи то встановлення демократії відбувається насильницька зміна національного правлячого режиму; 2) концепція суспільного розвитку, що пе­редбачає корінну реорганізацію всієї сис­теми міжнародних відносин з метою до­сягнення стійкого безкризового, без конфліктного неконфронтаційного існування вказаної системи;
Новий світовий порядок – те ж саме, що й мондіалізм і проекти щодо утворення Світового Уряду.
Номос — означає базовий принцип організації будь-якого простору (географічного, соціального, політичного, економічного, культурного тощо). Синонімічний поняттю „порядок”, „закон”, „уклад”. Номос Суши – теллурократія, номос Води (чи Моря) – таласократія (термін Карла Шмідта).
Ноокосмологія — 1) наука про єдність Всесвіту; 2) наука про розвиток і шляхи еволюції духовної чистоти і морально-етичних якостей людини з урахуванням взаємозв’язку і взаємовпливу людини, природи і космосу.
Ноосферна безпека — складова національної безпеки, свідомий цілеспрямований вплив суб’єкта управління на загрози та небезпеки, за якого державними, недержавними та міжнародними інституціями створюються необхідні і достатні умови для перетворення людиною природи відповідно до власних потреб, а також ефективне функціонування підсистеми ноосферної безпеки України.